ТОП -10: Найуспішніші митці України

21.01.2009

Анна Мілашевич

Ілля Чічкан та Жанна Кадирова. Фото Дмитра Ларіна

Дивно, що наша законодавча база в цій сфері така недосконала, адже арт-ринок набирає обертів у своєму розвитку, а серед людей грошовитих стає все більш престижним мати власну колекцію живопису.

В європейському арт-просторі ціни на твори сучасних митців мають якесь реальне підтвердження, як правило - документи відомих аукціонів. Тай вторинний ринок існує - на ньому легко підтвердити ціну свого придбання.

А от в Україні про реальні ціни судити дуже важко. Кількість галерей, принаймні у Києві, з кожним роком росте, але законодавчо їх діяльність регулюється тими ж законами, що й робота комісійних крамниць.

Через недосконалість арт-менеджменту в Україні більшість митців продовжують продавати свої твори виключно через власну майстерню. І тут вже зробити якість висновки про ціноутворення та об'єми продажів стає неможливим.

Тому "Українська Правда. Життя" вирішила зробити рейтинг митців не за принципом "перший-другий", що було б не зовсім об'єктивно, а представити за певними номінаціями найуспішніших митців, відібраних за думкою вітчизняних галеристів, арт-критиків та мистецтвознавців.

Список опитаних нами експертів не обмежується особами, чиї коментарі наведені у тексті. Чимало респондентів, які взяли участь у складанні рейтингу, просили не вказувати їхнє прізвище. Навіщо псувати собі стосунки з іншими художниками?

"Геній". Іван Марчук

Таке звання - не наша забаганка. До списку "Сто геніїв сучасності" художника 2007 року включили британці. У переліку найвидатніших сучасних науковців, винахідників і митців наш співвітчизник посів 72-гу сходинку. До речі, Марчук став у цьому списку не лише єдиним українським митцем, але й єдиним українцем взагалі.

А ще подейкують, Івану Марчуку у Києві відкриють персональний музей. Правда це чи ні, але факт лишається фактом: після багатьох років переслідувань і "радянських" гонінь Марчук все ж отримав гідне визнання.

"Іван Марчук - дуже цікавий художник, талановитий. Він придумав новий художній хід, який критики назвали пльонтизм - художник довго і скрупульозно "тче" художнє полотно із ліній, як гобелен", - розповідає директор галереї сучасного мистецтва "Триптих" Тетяна Савченко.

"Марчук подобається народу. Та й біографія його незвичайна: За часів СРСР він, можна сказати, був дисидентом. Виїхав до Америки, але повернувся. І привернув своїм мистецтвом увагу і прихильність вищих урядовців. Сам президент Віктор Ющенко заклав капсулу майбутнього музею Марчука", - додає вона.

Робота Івана Марчука "Зацвіли трави голубі". Фото www. triptych-gallery. org

"Я особисто скептично відношусь до рейтингів на кшталт "Сто великих. ". Але про Марчука можу сказати: дуже хороший художник, нонконформіст, шестидесятник. Як для мене, то особливо ціную його творчість періоду саме 60х років", - зауважує директор Інституту дослідження проблем сучасного мистецтва Віктор Сидоренко.

"Наша гордість". Борис Михайлов

Михайлов сьогодні є одним з найславетніших сучасних фотохудожників у світі. Живе він зараз у Берліні, до рідного Харкова, хоч нечасто, але навідується: 70-річчя Михайлова цього року стало настільки великою подією для зацікавлених мистецтвом харківчан, що вони влаштували для фотографа справжній фестиваль "Боб-фест".

Фотограф не боїться нас шокувати, тривожити і навіть лякати: до його об'єктива потрапляють як божевільні та бомжі, так і європейські пенсіонери-курортники.

Якщо казати про "титули", то Михайлов є членом Німецької академії мистецтв, лектором Гарвардського університету, а роботи його є в таких відомих зібраннях, як Музей Метрополітен, Музей сучасного мистецтва у Нью-Йорку, Мюнхенській Пінакотеці модерну, Музеї Вікторії та Альберта у Лондоні.

Справді, таким митцем хочеться пишатися. Тому й недивно, що в російських виданнях я колись прочитала: "самый известный русский фотограф современности", або "россиянин из Украины Борис Михайлов". Гмм. Просто знайте: насправді Михайлов - саме українська гордість.

"Мистецтво Михайлова завжди легко зрозуміти ще й тому, що він особисто доповнює свої фотороботи коментарем, може якісно і сильно пояснити свою ідею", - розповідає "Українській правді. Життя" арт-директор "Я-Галереї" Олена Мартинюк.

"Борис Михайлов швидко став таким популярним на Заході ще й тому, що демонстрував тамтешній аудиторії те, що співпадало з її думкою про розпад СРСР. Коли я запитала Боба, чому він часто обирає для своїх фото найнижчі верстви населення, він відповів, що завжди переймався долею тих, хто є найменш захищеним і першим іде на смерть. Його мистецтво якоюсь мірою стало великою метафорою на розвал СРСР і привернуло увагу до жертв соціальних негараздів пострадянських часів", - роз'яснює Мартинюк.

"Ґуру абстракції ". Тіберій Сільваші

Чого тільки не прочитаєш про славетного живописця. "ґуру", "король українського живопису".

Цього року двома найбільшими виставками Сільваші були "Ніч. День. Сад" в Національному музеї українського мистецтва та виставка-перформенс "Крила" в "Я-Галереї" Павла Гудімова. До речі, на міжнародному арт-ринку нефіґуратив зараз користується не аби яким попитом.

"Тиберій Сільваші шукає у тонких вібраціях кольору і світла, а також барвних фактурах. Він працює зосереджено, завжди вдумливо, майже ювелірно, тому "видає" небагато робіт", - каже мистецтвознавець Олеся Авраменко.

"Поцінувачі його живопису - переважно інтелектуали, які знаються на історії мистецтва й уміють дивитись і бачити картину. Вони, здебільшого, є вихідцями з європейської культури, навчені з повагою ставитись до проявів художньої творчості й вміють тонко відчувати абстракцію. А українська абстракція, між тим, часто цікавіша, потужніша й енергетичніша за західну. Бо живиться сильною школою традиційного мистецтва, - з одного боку, - й неабиякими ідеями та творчим темпераментом, - з іншого", - додає вона.

Лабіринти Сільваші. Фото Анни Мілашевич

"Найближчим часом абстракція не втратить своїх позицій та прихильників. Яке б мистецтво не було у моді, але різна публіка має різні мистецькі смаки. Якщо казати конкретно про Тіберія Сільваші, то він завжди буде у шані. Він художник дуже високого, музейного рівня", - хвалить митця мистецтвознавець та куратор арт-проектів Українського дому Соломія Савчук.

"Ветеран Contemporary". Олег Тістол

Роботи одного з найперших представників нової української мистецької хвилі Олега Тістола дуже вирізняються серед усього розмаїття сучасного українського арту.

Художник водночас декоративний і лаконічний, в його картинах багато свіжих ідей і яскравих кольорів, але вони ніколи не виглядають крикливо чи нав'язливо. Гори, пальми, африканські дівчата. Вишукувати епатажні ідеї в сучасному contemporary гарно лише у виставкових залах, а роботи Тістола можна сміливо вішати вдома на стіну і просто ними милуватися.

"Олег Тістол стоїть ніби трохи відокремлено у своїй творчості від інших названих митців. Він багато працює й свідомо оберігає свій внутрішній світ та творчий стан від "несанкціонованого" вторгнення. Уникає тусовок і беззмістовних спілкувань", - вважає мистецтвознавець Олеся Авраменко.

"Його картини завжди обертаються квінтесенцією ідей, що до того лише носилися у повітрі. Висловити цю сутність він уміє засобами суто художніми, - переважно лапідарною композицією, лаконічним колоритом, перетворюючи глибоку ідею, завжди закладену в його творах на виразний захоплюючий знак. Може, саме тому від більшості його робіт важко відірватися, дивлячись на них, можна медитувати", - припускає мистецтвознавець.





  •